Наталя Заболотна: «Я зайнялася мистецтвом не заради мистецтва, а заради тієї установи, яку мені довірили в управління» | Kiev Fashion People

Наталя Заболотна: «Я зайнялася мистецтвом не заради мистецтва, а заради тієї установи, яку мені довірили в управління»

Наталя Заболотна – одна з найуспішніших жінок України. Будь-яка справа, за яку вона береться, теж одразу стає успішною. Але справа тут не в надзвичайному місці, як то було з Мистецьким Арсеналом, справа в Наталі, її небайдужості, працьовитості та бажанні робити все по максимуму, орієнтуючись на міжнародні зразки.

Про захоплення мистецтвом, про культуру в Україні та про своє нове дітище ART UKRAINE GALLERY в невеликому інтерв’ю. Тому що на велике в Наталі не вистачаю часу, занадто вже багато проектів в її житті.

KFP: Чому Ви, філолог, журналіст та редактор, почали займатися мистецтвом?

Наталя Заболотна: Якби доля мене раніше зіштовхнула з мистецтвом (це відбулося в Українському Домі), то, можливо, я би пропустила дві свої перші освіти (Черкаський університет ім. Б. Хмельницького, факультет української філології та Національна академія внутрішніх справ, факультет правознавства, – ред.), а почала з третьої (Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, факультет мистецтвознавства, – ред.).

Мене завжди обурювало, чому люди мистецтва працюють самі для себе й не прагнуть надати цьому певного антуражу, подати все в ефектному світлі, проінформувавши громадськість чи пресу про відкриття виставки.

Ставши директором Українського Дому, куди я прийшла розвивати прес-центр, я почала аналізувати та радитися зі своїми колегами-медійниками на рахунок того, що на відкриття виставок художників приходить лише горстка людей, а потім туди ніхто не ходить зовсім. А Український Дім тоді ще наполегливо продовжували називати Музеєм Леніна. Я хотіла цей дух «отстоя» з мармуром, гранітом та колгоспними виставками вичавити звідти. Я зрозуміла, що це можна зробити тільки завдяки мистецтву. Я зайнялася мистецтвом не заради мистецтва, а заради тієї установи, яку мені довірили в управління.

Завдяки цьому я почалася спілкуватися з діячами мистецтва: художниками, скульпторами, галеристами арт-діячами. І я зрозуміла, що мистецтва не вистачає не тільки Українському Дому, а й нашій країні.

Тоді я ще не мала профільної освіти (теорія потім наздогнала мої практичні знання), але в мене було чуття. Людина або ненавидить сучасне мистецтво, або не бачить сенсу в чомусь іншому.

Я зрозуміла, що мистецтво – велика сила, і звіти все пішло. Я почала багато мандрувати задля міжнародного досвіду, щоби ми та наше мистецтво вирвалося з цього українського гетто, в якому ми знаходилися й в якому досі знаходимось, чому лукавити.

Я розуміла, щов Україні потрібно створювати мистецтво міжнародного контексту, робити події міжнародного масштабу.Ось чому в Українському Домі було започатковано міжнародну ярмарку «ART-KYIV contemporary», а потім це все з моїм інтелектуальним приданим перекочувало в Мистецький Арсенал, де й набуло абсолютно інших масштабів. Це проекти «ART-KYIV contemporary», «Великий Скульптурний Салон», «Великий Антикварний Салон».Стіни Мистецького Арсеналу надали зобов’язань зробити ці проекти ще більш масштабними. Завдяки мистецтвута людям, які туди прагнули потрапити, Арсенал із будівництва з таким скандальним шлейфом (іграшка Ющенко, затягнуте будівництво століття), став культурним проектом номер один. Якщо раніше хтось не знав про його існування, то сьогодні, завдяки мистецтву, його почали ідентифікувати як один з найважливіших мистецьких і культурних центрів.

kievfashionpeople.com-art-ukraine-gallery-7_800x534

KFP: Якими проектами Ви найбільше пишаєтеся?

Наталя Заболотна: Своїм особистим досягненням і внеском в розвиток національного надбання я вважаю колекцію покійного колекціонера Ігоря Дяченка, яка була дарована українському народові в особі Мистецького Арсеналу його дружиною Валерією Вірською. Це відбулося завдяки наполегливій роботі,моїй та моєї команди. Це була мрія Ігоря Дяченка, щоби його колекція була постійною експозицією розбудованого Мистецького Арсеналу,й більшість своїх праць він заповідав особисто мені в руки в управління. Якби не така тісна й багаторічна співпраця з ним, то його колекція, повірте мені, давно пішла з молотка. Оскільки в цей проміжок від його смерті в 2011 році до передачі колекції пані Валерії у 2015 було дуже багато дзвінків колекціонерів та антикварів з закордону.Половина цієї колекції – це унікальний доробок доби Розстріляного Відродження. Чого тільки значить робота Каземира Малевича, яка тепер є в колекції Мистецького Арсеналу.

Найбільш потужним за рейтингами відомих видань була Перша Київська міжнародна бієнале сучасного мистецтва «ARSENALE». Це один з найбільш унікальних міжнародних проектів, який відбувався за часів незалежної України. В ньому прийняли участь 100 митців з 30 країн світу. Не знаю, чи можливо цей проект відтворити в найближчий час, тому що це надзвичайно складний проект, куди пішла частина мого життя, здоров’я та інтелектуальних зусиль.

Це безпрецедентна виставка міжнародного масштабу, на якій наші художники були поставлені на один рівень зі світовими. По правилам бієнале локальних художників має бути не більше 15%, але ці 15% митців отримали світове визнання.

Важливим проектом також є музейна виставка «Велике й величне», яка представила 1300 унікальних творів з 40 українських музеїв. Її неможливо в найближче десятиліття відтворити, бо фактично третина цих музеїв з Луганську, Донецьку і Криму.

Премія Бориса Возницького «За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи» – це також моя ініціатива. Ця премія – це справа моєї особистої честі, яка вже чотири роки поспіль визначає людей, які зробили вагомий вклад в розвиток музейної справи в Україні.

Слід згадати «Великий скульптурний салон», який відбувався протягом 9 років. Цей проект був теж продиктованиймісцем.Зараз в мене немає такого масштабу, але думаю, що в найближчі півроку ми зробимо хай невеличкий, але скульптурний салон.

«Книжковий Арсенал» – це теж моя ініціатива. Ми почали працювати з книжковими видавцями у вигляді форумів та ярмарок української книги ще в Українському Домі, бо мене завжди дивувало, що в Києві не проходить вагомої книжкової міжнародної події.

Особливо пишаюся створенням проекту «Арсенал Ідей», до якого прагнули потрапити діти. Якщо протягом року Мистецький Арсенал відвідали близько 3 млн людей, то предметом гордості було те, що третина цих людей –дітлахи.

Також було багато благодійних та соціальних програм, які мають вагомий внесок в культуру.

kievfashionpeople.com-natalia-zabolotna-4_800x534

KFP: Розкажіть про Вашу нову домівку – галерею ART UKRAINE GALLERY.

Наталя Заболотна: Коли відбулося відторгнення мене від Арсеналу, з’явилася громадська організація ART UKRAINE FOUNDATION та галерея ART UKRAINE GALLERY.

Я мріяла створити дієву арт-платформу, і створила ART UKRAINE FOUNDATION.  Її основний меседж: «More than art» (більше ніж мистецтво).

Культура – це сфера національної безпеки, і на жаль, це є переконанням невеликої когорти людей, а не наших можновладців, які не розуміють, що не займаючись соціокультурними потребами людей, вони втрачають країну.

Наша галерея ще досить молода, їй трохи більше п’яти місяців, але деякі експерти говорять, що це найбільша й найкрасивіша галерея в Києві. Але я не прагну ніяких рейтингів, мені не хочеться ні з ким змагатися, тому що я зробила її, в першу чергу, для себе.

За наш невеликий час функціонування, люди почали сюди ходити як до музею, тому ми вирішили ввести вхідний квиток. Адже всі звикли, що до галереї ходить лише закрите коло людей, але ми хочемо, щоб ART UKRAINE GALLERY почала виконувати функцію музею сучасного мистецтва.

kievfashionpeople.com-art-ukraine-gallery-1_800x534

KFP: Як потрапити молодому художнику до Вашої галереї?

Наталя Заболотна: Ми створюємо банк українського мистецтва, але це все відбувається на такому приватному ресурсі. Адже розкручуванням молодих художників, пошуком талантів мало би займатися Міністерство культури.

Я не ставила собі задачу бути галеристом, я завжди хотіла бути директором Мистецького Арсеналу, з яким я була одружена й не збиралася розлучатися, але так трапилося

Дехто мені говорить: «А ти не вважаєш це суб’єктивним – оточила себе художниками, які тобі подобаються?». Так, я можу собі таке дозволити. Якби в нас було не 850 кв. метрів, а хоча би 3000, то можна було би виставити більше митців. Але завдяки змінній експозиції ми відкриваємо багато імен.

Ось був доволі незвичний проект талановитого художника Степана Рябченко, а зараз тріумвірат художників «Район». Мені не дуже хотілося аби виставка так називалася, але коли вони прийшли, побачили білу галерею, то сказали що це рай і я тут головна на районі.2xjeaIRHyc4_800x534

KFP: Окрім громадської організації та галереї, у Вас ще є журнал ART UKRAINE. Напевно, з нього все і почалося?

Наталя Заболотна: Коли мене звільнили з Арсеналу, багато хто написав, що Заболотна стала безробітною. Але я ніколи не була безробітною.

Журнал ART UKRAINE – це був мій паралельний проект, якому в цьому році виповнюється 10 років. Дивно, що журнал не вмер по дорозі всіх моїх державних справ, поки я піднімала Український Дім та Мистецький Арсенал (сміється).

Після Революції Гідності ми перестали видавати паперову версію (але в планах є її поновити) та продовжували випускати журнал у електронному вигляді. До речі, не дивлячись на те, що це видання виходить українською мовою про мистецтво, ще й без реклами, його читає 55 тисяч читачів.

Оскільки ART UKRAINE – це вже бренд, я шукала для нього мистецьку редакцію. І коли мені трапилося це приміщення, то мій голос спонукав до відкриття галереї. Довелося робити галерею.

kievfashionpeople.com-art-ukraine-gallery-4_800x534

KFP: Які Ваші найближчі культурні плани?

Наталя Заболотна: Ми плануємо велику акцію #sosмайбутнє, де ми закликаємо громадських та культурних діячів, небайдужих громадян у містах та селах, фотографуватися з табличками, або просто ставити хештег на фоні розвалених сільських клубів та музичнихшкіл.

Цією акцією ми прагнемо зробити громадський аудит культури, адже реформа «Навпаки» буде знищенням академічної позашкільної художньої, танцювальної, музичної (так би мовити, усієї мистецької) освіти. Це можна назвати культурним геноцидом нації.

Чому політики не хочуть ставити в пріоритеті гуманітарну систему?Тому що під неї не дають транші, це не є умовою МВФ, щоб надавати гранти.

У нас простіше всіх людей одурманювати. Кожна стометровка – лотерейний кіоск.Ломбарди б’ють рекорди – 15 млрд доларів за рік. За статистикою 15 млрд гривень українці витратили на сайти електронних міжнародних галерей, ми є лідером в Європі по дитячому алкоголізму, по кількості віч-інфікованих, залежності від паління, по смертям, по СНІДу.

Але ми не є лідером в Бієнале. Ми біжимо, аби зігрітися. Хоч раз міністерство ставило за мету не зробити галочку в Венеції, або не спихнути на чиїсь плечі олігархів чи амбітних людей, а самим реально поборотися за Червоного лева? Чому це нам потрібно?Я виступала на відкритих слуханнях з питань туризму у Верховній Раді. У світі 1 мільярд 800 мільйонів туристів, 40% – це культурний туризм. Це майже 800 мільйонів, які їдуть туди, де їм цікаві культурні об’єкти або старі, або нові. Для цього потрібно їх мінімум побудувати. Але розбудова Мистецького Арсеналу дає нам можливість приймати на рік ще більше туристів.

KhsIP_LT7jo_800x534

KFP: Яка Ваша культурна мрія?

Наталя Заболотна: Ми маємо з ART UKRAINE FOUNDATION велику мету – створення Музею Майбутнього, який буде не тільки музеєм сучасного мистецтва. Я знаю як це зробити (сміється). Але для цього потрібні мої управлінські важелі.

Причиною того, що мене хотіли негайно прибрати з Арсеналу і дуже важливою темою для мене, як людини неспокійної та небайдужої, є законопроект про Державний гуманітарний розвиток країни. Побудований за британською системою,та будучи надзвичайно дієвим і апробованим в європейських країнах, він став би інструментом реанімації, реабілітації та реформи гуманітарної сфери нашої країни. Це модернізація музею, реставрація пам’яток архітектури, втілення культурних проектів.

kievfashionpeople.com-art-ukraine-gallery-5_800x534

KFP: Книга, пісня, фільм, які Вам запам’яталися.

Наталя Заболотна:Нещодавно я прочитала книгу «Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє» про Ілона Маска. Можу сказати, що я його фанат.

Дивитися фільми в мене не має особливо часу, але я час від часу ходжу з дітьми в кінотеатр на прем’єри, що раджу робити всім батькам. З пісень мені дуже подобається гімн «God Save the Queen».25Az63JGs18_800x534kievfashionpeople.com-art-ukraine-gallery-2_800x534kievfashionpeople.com-art-ukraine-gallery-3_800x534kievfashionpeople.com-art-ukraine-gallery-6_800x1199


Текст: Каріна Пилипенко

Фото: Анна Євтігнєєва 

Leave A Comment