Жінка в професії: стереотипи ХX століття та сьогодення | Kiev Fashion People

Жінка в професії: стереотипи ХX століття та сьогодення

4 жовтня у Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського відбулася зустріч , на якій три талановиті жінки нашого часу – науковець, співачка та художниця – разом із гостями музею намагалися розібратися: чи відбулися зміни у суспільному сприйнятті жінки від 1930-х років, закінчуючи сьогоденням.

3_800x531

Ірина Матяш, професор та доктор історичних наук, начальник відділу документального забезпечення, контролю та архівної роботи Вищої ради юстиції, розповіла про доньку батька-засновника української історіографії Михайла Грушевського – Катерину.

Катерина Грушевська, не маючи жодного документу про академічну освіту, стала «зіркою першої величини» історичної школи Грушевського. Дівчина мала якісну домашню освіту, знала декілька мов, згодом слухала лекції у навчальних закладах не тільки Києва, але й Женеви, Парижа.

«А чи була вона заміжня?», – найбільш популярне питання, що виникає, коли ми говоримо про видатного науковця початку ХХ століття Катерину Грушевську. Відповідь: «Ні». Але чи це важливо? Подібних питань ніколи не виникає по відношенню до чоловіків-науковців. З 14 до 17 років юна дівчина перебувала у засланні разом із своїми батьками. Родина мешкала у Симбірську, Казані, потім Москві. З 17 до 19 років Катерина займалася громадською роботою, адже це часи української революції, доба Центральної Ради. Потім були 5 років еміграції. А по поверненню до Радянської України за родиною 24-річної дівчини встановили стеження. Чи могла вона дозволити собі стосунки, коли увесь час була під наглядом НКВД, а усі потенційні кавалери могли або виявитися шпигуном, або ж втрапити у халепу через зв’язки із родиною Грушевських. Зовсім юна Катерина очолила Комітет примітивної культури Академії наук, а у 1927-1928 роках виїздила до відрядження до Європи. 1938 року Катерину Грушевську було заарештовано та відправлено у табори, з яких вона вже не повернулася.

Як виявилося, стереотипи стосовно жінок у науці існують і досі. Хоча лектор на власному прикладі довела, що наука є цікавою та відкритою для кожного бажаючого, але сексизм та ейджизм притаманні сучасному суспільству.

6_800x531

Латіфа Маріам Найєм, художниця-філософ, на власному прикладі розповіла про те, у чому саме проявляються відмінності між жінкою-митцем та чоловіком-художником. Виявилося, що різниці не має, є тільки стереотипи та помилкове ставлення. Наприклад, такі штампи, як «жіноче мистецтво», ніби у мистецтва може бути стать. Чи закидання жінкам того, що вони не можуть зображати оголену жіночу фігуру так, як би це робили чоловіки, адже просто не здатні відчути та передати сексуальність жіночого тіла.

Дискусію модерувала Ірина Лузіна, учасниця гурту Panivalkova. Вона розповіла про свій досвід роботи у змішаних колективах, а також про те, що змінилося, коли вона стала частиною жіночого тріо. Раніше кожна з дівчат могла апелювати до того, що вона ж дівчина і таким чином отримувати певні беніфіції, але ж і мінуси у цій ситуації також проявлялися, бо хлопці-музиканти на свою користь могли використовувати «ну ти ж дівчина». Йшлося і про внутрішню мізогінію, адже як зазначила Ірина, коли вона бачить дівчину у дорогому авто, то може подумати, що це авто їй подарував батько чи хлопець, а може навіть коханець. Мало хто замислиться, а може ця дівчина сама заробила на авто? Цікаво, що у випадку із чоловіком у дорогому авто ми можемо подумати, що він заробив на авто, але не чесно. Але це вже інші стереотипи, навіяні особливостями нашого суспільства.

Камерна зустріч з історичним акцентом та складною, популярною, але досі спірною для українського суспільства темою довела, що навіть після декількох хвиль феміністичних революцій, боротьби за рівноправ’я тема і досі є актуальною.

1_800x531 4_800x531


Текст: Дар’я Сухоставець

Фото: Аліса Семенова

Leave A Comment